Русский Рус
Английский Eng
Адрес: Киев, ул.Васильковская, 8
Телефон: +38(044) 290-77-84
Корзина пуста
В корзине товаров: 0
Главная > Публикации > Історія кави в Україні

Історія кави в Україні

18 марта 2014 г. 19:59

Перші згадки про каву в Україні датуються 1672 роком — саме тоді у Кам'янці-Подільському турки заснували першу кав’ярню. Львів по-справжньому розсмакував цей напій у XVIII столітті. До міста кава потрапляла не лише зі Сходу (зокрема, з Туреччини), але й із Заходу, з Відня, де галичанин Юрій Кульчицький 1683 року відкрив каварню «Під синьою фляжкою». Згодом заклад відомого галичанина творив моду на каву у цілій Європі. Замість вивіски тут був почеплений турецький кавник, який згодом став знаком усіх каварників. А віденський скульптор Емануїл Пендель увіковічнив Юрія Кульчицького пам'ятником у столиці  Австрії.

У XIX столітті Львів немов очманів від кави. її пили всі: спросоння і натще, вдома і під час гостювання, до їжі і після. Вважалося, що біла кава — з молоком та цукром — напій символічний, а чорну вживали хіба за пиятикою. По-особливому ставилося до кави жіноцтво. Траплялося, що деякі пані брали її із собою до церкви, аби випити після причастя.

У СРСР лише три підприємства монопольно виробляли каву – це Санкт-Петербурзька, Московська та... Львівська фабрики. І якщо заснування перших двох “столичних” було стратегічним кроком, то у Львові нічого не розпочинали “з нуля”, а просто відродили виробництво галицької кави, налагоджене там задовго до “совітів”. Адже львів’яни почали пити каву ще тоді, коли в Росії вона була малознайомим екзотичним, лише “царським” напоєм, який привіз туди Петро І.

Минуло вже четверте “кавове” для львів’ян століття. Традиції кавопиття тут давно перетворились у культ – і не в останню чергу через патріотизм та гордість за свого земляка Юрія Кульчицького, який 320 років тому навчив європейців пити каву та відкрив першу у Відні кав’ярню. І якщо з XVII-го століття на Галичині пили “привізну” каву, то вже на початку ХХ-го у Львові з’явилася власна кавова фабрика, яка спеціалізувалась не лише на виробництві кави, а й кавових напоїв із модними тоді домішками – цикорієм та злаковими.

1665  р. прийнято вважати датою появи кави в Росії. Саме цього року придворний лікар прописав Олексію Михайловичу, батькові Петра I, наступний рецепт: «Варена кава, турками відома, і звичайно після обіду,  є ліками проти  нежиті і головного болю».

Але тільки Петру I вдалося упровадити каву не як ліки від нежиті, а як напій. Він дуже часто бував в Голландії, у амстердамського бургомістра Миколи Вітсена, відомого у той час підприємця і кави-торговця. Саме в Голландії Петро I і приохотився до цього напою, а по поверненню до Росії з властивою йому енергією почав пропагувати його.

Напій прижився, особливо у великосвітському середовищі. У XVIII  в. про каву і про способи його приготування вже писали журнали «Загальне і повне домоводство» і «Економічний магазин». Вживання кави стає ознакою хорошого тону.

Реформатор Петро I обожнював каву і всіляко пропагував цей напій як елемент європейського способу життя. По царському велінню заморське зілля стали обов'язково подавати на асамблеях. Незабаром на них стало прийнято «хлебтати каву». Хоча спочатку бояри охрестили ненависний напій «зіллям» і «сиропом з сажа». Але Петро I призвав їх «не зводити наклепу на гідну страву».

Звичай пити каві Петро I ввів указом, повелівши поїти гостей не тільки чаєм, до якого погано-бідно вже звикли. Так ради бога, – декілька поспішно сказали підприємці. У 1720  р. відкрився перший кавовий будинок «Чотири фрегати», що спочатку пропонував досить-таки мерзенну каву. Спершу основними споживачами були іноземці: місцеві жителі побоювалася незнайомих напоїв. Але, врешті-решт, петербуржці по царському велінню розкуштували заморську гіркоту, що значно підвищило торгову культуру першої кав'ярні.

У Росії кава, чай, шоколад називалися напоями, а алкоголь  питиями. Кава вважалася ситною, живильною рідиною. Тому при Петрові I ніколи не говорили, що каві п'ють  його завжди «їли», «обідали». Особливо любили «обідати кофию» прекрасні петербурженки. У ті непрості часи кави величали не інакше як «вино для жінок».

З'явилося слово «пити» каву, тобто пити каву. «Кофешенком» стали назвати придворний чин доглядача за кофеем, чаєм, шоколадом.

Через пару років кави із заморської чудасії із специфічним смаком перетворився на мірило спроможності громадян. Люди побідніше пили суміш кави з цикорієм, народ побагатше купував тільки натуральний продукт  бразильський і аравійський. З'явилися і гурмани: для них приберігали кавові зерна особливо сильного і приємного аромату

Можна припустити, що кава йшла до Росії двома шляхами – зі сходу і Заходу. На початку XVII століття Росія вела обширну торгівлю з країнами Близького і Середнього Сходу, де кава вже у той час була поширеним напоєм.

Із заходу каву до Росії привозили іноземці. У 1665 році придворний лікар Самюель Коллінс прописав царю Олексію Михайловичу рецепт – «Варене каві персами і турками знаемое, і звичайне після обіду. неабияке є ліки проти надмений, нежиті і главоболений». Цю дату прийнято вважати датою появи кави в Росії.

Кава розповсюджувалася поволі – заважали релігійні забобони. Навіть російські царі мало знали про каву і приймали його як ліки за порадою лікарів.

Рішучий крок в справі розповсюдження кави зробив Петро I. У Голландії він часто бував у амстердамського бургомістра Миколи Вітсена – відомого у той час підприємця і торговця кави. Там Петро I приохотився до напою. Після повернення до Росії цар ввів в звичай пити каву на своїх асамблеях.

Після закінчення Вітчизняної війни 1812 роки кава стала ознакою хорошого тону. За зразком Франції спочатку в Петербурзі, а потім і в інших містах країни, відкривали кав'ярні.

У Росії, як у Франції і Англії, з'являються літературні кав'ярні. Великою популярністю користувалася літературна кав'ярня, що відкрилася в Москві недалеко від Театральної площі в 30-х роках XIX століття.

У деяких містах країни з'являються суспільства по розповсюдженню кави. Вони ведуть антагоністичну боротьбу з аналогічними суспільствами чаю. Інтерес до напою настільки зріс, що кава стала серйозним конкурентом чаю.

5 травня 1884 року в Петербурзі відкривають міжнародну виставку садівництва. На виставці Бразилія обладнала окремий павільйон, на стендах якого виставила 1000 різних сортів коф. Були на виставці і інші експонати, пов'язані з виробництвом, експортом і світовим споживанням кави.

На виставці охочі могли повчитися обжарюванню кавових зерен, приготуванню напою, а на закінчення безкоштовно випити чашку кави власного приготування. Бразилія була удостоєна на цій виставці почесного диплома Російського суспільства садівництва і городництва. Виставка бразильської кави користувалася великим успіхом, внаслідок чого попит на каві зріс, а це спричинило збільшення імпорту.

І, нарешті, на початку ХХ століття з'явилася машина, яка готувала свіжу каву і наливала її прямо чашку – це була машина еспрессо. Донині в кав'ярнях кави готували у великих термосах. Але такий спосіб мав недолік – якщо кава не випивала протягом декількох годин, він втрачав свій смак і аромат, і напій доводилося виливати.